Бесіда наша з керівником ансамблю «Аракс» Сергієм Рудницьки» відбулася перед початком одного з концертів, який мав відбутися в Київському Палаці спорту. Треба сказати, що гастролі «Аракса» в столиці України викликали великий інтерес у шанувальникiв сучасноi естрадоi музики. Найпалкiшi прихильники не без труднощiв проривалися за кулiси, щоб одержати автографи учасників ансамблю. В чому секрет успіху Аракса»?— На це питання і хотілося знайти відповідь.

— Коли і як був створений ваш ансамбль?
— Рік народження «Аракса» — 1972-й. Тоді до його складу входили студенти Московського університету. Зрозуміло, що колектив цей мав статус самодіяльного. За два перших роки склад ансамблю повністю змінився, виросла і виконавська майстерність. Тоді - то, в 1974 році, «Араксу» і було запропоновано ввійти до складу трупи театру імені Ленінського ком с о м о л у. Так ансамбль став професіональним колективом.

- Мода, як відомо, не минає і музики. До якого стилю відносить себе «Аракс» і як ставиться до моди на той чи інший стиль популярний ансамбль!
— Щодо нашого ставлення до моди в музиці, то вона повністю відображена в одній жартівливій пісеньці, яку «Аракс» включив до свого репертуару. А якщо серйозно, то думка колективу така: кожен ансамбль повинен мати своє обличчя. Ми не хочемо, щоб про нас казали: співають під «Бітлз». Чи під «Піснярів». Хай вже краще нас згадують по-іншому: співають під «Аракс».

—І що ж робить ансамбль, щоб мати своє творче обличчя!
— Не можна не помітити того, що в деяких ансамблях, особливо молодих, модних (знову мода!) стало ефектне зовнішнє оформлення програм: різнокольорове світло, багатий набір поз та жестів. На мою думку, все це відволікає слухачів вiд змісту композицій, що було, є і буде головним у виступі. «Аракс» не прихильник такої манери. Ми хочемо, щоб глядач йшов нас слухати, а не дивитись на нас. Музику для композицій пишуть самі учасники ансамблю. Тексти беремо «чужі».

— Але наскільки мені відомо, ансамбль виконує і музичні твори відомих наших композиторів!
— Звичайно. Як же без цього? Із задоволенням підтримуємо творчі зв'язки з такими композиторами, як Рибніков, Зацепін. Власне, ми не відмовляємось від тих творців, які відповідають творчому кредо «Аракса».

— Думається, що вплив театру імені Ленінського комсомолу на формування вашого творчого кредо немалий. До речі, до недавнього часу «Аракс» самостійно і не виступав...
— А зараз, як бачите, сили. Театр справді допоміг «Араксу» вирости. Але в спектаклі ансамбль не має «власного голосу». Тут все підпорядковане режисерській думці. Мріяв «Аракс» про самостійні виступи, і ось з недавніх пір ця мрія стала реальністю...

— Як справи у «Аракса» з новими дисками?
— Нинішнього року у нас багато часу пішло на запис нових платівок. Чекаємо виходу авторського альбома «Дзвони тривоги». Авторами всіх музичних композицій «Дзвонів...» є учасники нашого ансамблю. Вийде невдовзі ще один диск — «Пізнай мене», де записана музика до кінофільму, знятого на кіностудії імені Довженка.

— Які гастролі чекають ансамбль найближчим часом?
— Виступатимемо в Донецьку, Ленінграді. Далі — за кордоном: Болгарія, Іспанія...
На цьому наша бесіда закінчилась. Пролунав дзвінок. Це значило, що за кілька хвилин розпочнеться концерт. Подала голос бас-гітара, до неї приєднались інші інструменти. «Аракс» готовий постати перед кілька-тысячною аудиторією глядачів.

Інтерв'ю взяв Є. ПАКЧЕНКО, наш громадський кореспондент.